kontrforss (kontrforss) wrote,
kontrforss
kontrforss

Точка неповернення

Не довго лишилося доживати таким будинкам як цей- максимум років десять, може двадцять, а це для людей- як два. Якось переглядав німецьку книгу про реконструкцію і переобладнання мансард в старовинних будинках, так там в одній з тем взагалі йшлося про 400-річний середньовічний будинок! Але ми тепер уже не Європа, тому стандарти у нас набагато "вищі" і коли комусь на голову впаде рука чи інша частина атланта з-під балкона, то зразу в недалеких, ліворуких комунальників є вже готова відмазка - "ну розумієте, будинок дуже старий, йому аж 100 років".
Всі ці умовності про пам'ятки місцевого значення -це як вирок " чіпати не можна, ремонтувати не вмієм, гроші на такі маленькі неважливості не виділяють". Пам'ятаю в дитинстві, коли я жив з батьками в австрійському будинку (з десятком атлантів, карнизів і всякого іншого архітектурного вирішення), потроху почало обсипатися муроване огородження на даху, воно було добряче масивне з усіляким декором на ньому. І після купи дзвінків в жек, який обслуговував цей будинок, вони сказали, що все владнають, просто на цей момент у них купа роботи. Через пару тижнів приїхало з того жеку троє "непонятних" хлопів напідпитку, залізли на дах і величезними молотками пооббивили все обгородження, в деяких місцях лишилася тільки залізна арматура. Думаю, в нормальній країні за таке звільнили би не тільки тих ліворуких працівників, але і начальника, після чого їм би світив термін або штрафи за вандалізм.
Про яку Європу ми говоримо, коли згадуємо, що Франківськ- європейське місто, ще й навіть хтось там пробує пукнути "чому у Львові так багато туристів, і до нас поїдуть, тільки треба хорошу рекламу". І на що туристові, який об'їхав півсвіту тут дивитись? Хіба що, як живий посібник- чого не можна творити у себе. Щоб місто не перетворити у село; як на людопарк ксероксних аборигенів, які не поважають один одного і метушаться штовхаючи ліктями і керуються тільки законами дикого капіталізму( це єдине, що ними рухає); чи може подивитися на чудо мера, який ризикує попасти в книгу рекордів за кількістю невиконаних обіцянок і який навіть не орінтується в нечисленних пам'ятках архітектури в свому ж місті. Коли завалилося перекриття між поверхами в кам'яниці З.Регенштрайфа десь півтора роки тому, він не повірив, що будинок з 1827 і розказував пресі, що він завалився бо такий старий аж з 1927, та всім якось начхати, що класицизму в 20-30 ті роки вже не було і це можливо був найстаріший і найкрасивіший будинок з початку 19-го століття. Та нічого, яка різниця- тепер він став мішенню для пакетів зі сміттям, а для новоспечених містян уже побудовано безликі житлові мурашники, в яких виховається нове покоління, покоління контакту,гламуру і понтів, мені навіть страшно уявити цих істот.
Сьогодні проходив повз новобудову- хатку на якій промовистий напис "броварня садельмаєра 1767". Це хтось чи я маю повірити, що це пивзавод, якому 250 років? Та навіть п'ятирічна дитина знає, що заводу без труби не буває. Чому в нас все робиться ліворукими через одне місце, навіщо ту трубу було валити, якщо вона мала свій фундамент? Як можна було запустити цю споруду до такого критичного стану, щоб вона вже не підлягала реставрації? Десь читав, що цей комплекс пивзаводу разом із солодовим цехом (ну той з протилежного боку, який теж завалився) входив в червону книгу україни як пам'ятка національного значення, таких промислових споруд з 18 століття на території цілої країни було тільки 3! Та й зрештою, нахер в епіцентрі базару потрібен той псевдо пивзавод, краще б завалили і все, а то ніби є ніби нема.
Недалеким ура патріотам, які на кожному кроці ліплять пам'ятники Бандері і марять про євросоюз не зрозуміти, що єдине що в нашому місті залишилося європейського- це пам'ятки архітектури австрійської доби, і точку неповернення автентичності міста ми вже давно перетнули. Лишилися подекуди осередки артефактів ( окремі кам'яниці, справжня бруківка, двері, печі, атланти, маскарони, імена справжніх архітекторів), які сходять і кануть в лету з кожним весняним снігом, і які з кожним євроремонтом добивають новоспечені міщани. Центр міста перетворюється на фальшивку, просто на стерильну обгортку, на якій написано 1662. Від Станиславова лишаться тільки спогади і старі листівки, чорт забирай- все таки як символічно, що його перейменували на ім'я чоловіка, який його ніколи не любив і бував в ньому вкрай рідко, і мабуть цим поміняли місту карму. Я любив це місто, а зараз я у ньому почуваюся лишнім, мені тут важко дихається.

  P7240454
Tags: Станіславів, Статті, мої фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments